Лікування аденоїдиту

Що таке аденоїдит

Аденоїди — це скупчення лімфоїдної тканини в носоглотці. Вони є частиною імунної системи та беруть участь у захисті організму від інфекцій. NHS описує аденоїди як невеликі ділянки лімфоїдної тканини позаду носа, які допомагають боротися з інфекціями. 

Аденоїдит виникає тоді, коли ця тканина запалюється. Запалені аденоїди можуть збільшуватися, перекривати нормальний рух повітря через ніс, підтримувати хронічний нежить, спровокувати кашель через стікання слизу по задній стінці глотки та впливати на роботу слухової труби.

Аденоїди, аденоїдит і гіпертрофія аденоїдів: у чому різниця

Аденоїди — це нормальна анатомічна структура, яка є в дітей.

Гіпертрофія аденоїдів — це збільшення аденоїдної тканини. Вона може ускладнювати носове дихання навіть без активного запалення.

Аденоїдит — це запалення аденоїдів. Воно може бути гострим або хронічним, супроводжуватися слизовими виділеннями , закладеністю носа, температурою, кашлем, гугнявістю, хропінням, отитами або зниженням слуху.

Саме тому важливо не просто сказати “у дитини аденоїди”, а зрозуміти: аденоїди збільшені, запалені, заважають диханню, впливають на слух чи є лише віковою особливістю без значних симптомів.

Коротко: що важливо знати про аденоїдит

• Аденоїдит найчастіше виникає в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
• Основні симптоми — закладеність носа, дихання ротом, хропіння, гугнявість, затяжний нежить, кашель, часті отити.
• Аденоїди можуть впливати на слух, бо поруч із носоглоткою відкриваються слухові труби.
• При частих отитах, закладеності вух або підозрі на зниження слуху потрібна не лише ЛОР-діагностика, а й перевірка слуху.
• Лікування не завжди означає операцію: тактика залежить від ступеня збільшення аденоїдів, частоти загострень, стану слуху, сну та носового дихання.
• Кріотерапію, медикаментозне лікування або хірургічне втручання має рекомендувати лікар після огляду, а не “заочно” за симптомами.

Симптоми аденоїдиту

Аденоїдит часто починається непомітно. Батьки можуть сприймати перші симптоми як “звичайний нежить”, “дитина часто застуджується” або “переросте”. Але якщо проблема повторюється, дитина постійно дихає ротом або гірше чує, чекати не варто.

Місцеві симптоми

До типових місцевих проявів належать:

• тривала закладеність носа;
• утруднене носове дихання;
• дихання ротом;
• слизові або слизово-гнійні виділення з носа;
• стікання слизу по задній стінці глотки;
• сухий або вологий кашель, особливо вночі чи зранку;
• хропіння;
• гугнявий голос;
• часті отити;
• закладеність у вухах;
• тимчасове погіршення слуху;
• неприємний запах із рота;
• дискомфорт у горлі.

У дітей із запаленими або збільшеними аденоїдами часто порушується саме носове дихання: дитина шумно дихає, переважно ротом, а вночі сон може ставати неспокійним. 

Ознаки, які батьки помічають зовні

Батьки можуть помітити:

• дитина спить із відкритим ротом;
• часто прокидається вночі;
• хропе;
• говорить “у ніс”;
• часто перепитує;
• стала неуважною;
• швидко втомлюється;
• гірше реагує на звернення;
• частіше хворіє на нежить, отит або синусит;
• має постійно відкритий рот удень.

При тривалому порушенні носового дихання може змінюватися міміка й звичне положення нижньої щелепи. У побуті це іноді називають “аденоїдним обличчям”, але такий висновок має робити лікар, а не батьки за фото в інтернеті.

Коли потрібно звернутися до ЛОР-лікаря терміново

Запишіться до ЛОРа найближчим часом, якщо:

• дитина майже не дихає носом;
• хропіння стало постійним;
• є паузи або порушення дихання уві сні;
• нежить триває довше звичайного;
• часто повторюються отити;
• дитина стала гірше чути або перепитує;
• з’явилася гугнявість;
• часто болить вухо;
• є температура, млявість, виражена слабкість;
• дитина погано спить і прокидається втомленою.

Негайна медична допомога потрібна, якщо дитині важко дихати, є виражене погіршення стану, сильний біль у вусі, виділення з вуха, висока температура або підозра на порушення дихання уві сні.

Чому виникає аденоїдит

Аденоїдит зазвичай розвивається не “сам по собі”, а на фоні повторних інфекцій, алергії, подразнення слизової, хронічних ЛОР-проблем або збільшення аденоїдної тканини. У дітей аденоїди можуть збільшуватися фізіологічно, але симптоми виникають тоді, коли вони починають заважати диханню, сну, вентиляції середнього вуха або підтримують запалення.

Чому аденоїди збільшуються

Аденоїдна тканина може збільшуватися через:

• часті ГРВІ;
• повторні інфекції носоглотки;
• алергічний риніт;
• хронічний нежить;
• постназальний затік;
• подразнення слизової;
• пасивне куріння;
• забруднене повітря;
• спадкову схильність;
• часті контакти з вірусами в дитячому садку або школі.

MSD Manual зазначає, що збільшення аденоїдів може бути фізіологічним або пов’язаним із вірусною чи бактеріальною інфекцією, алергією, подразниками та іншими факторами.

Чому збільшені аденоїди запалюються

Коли аденоїди збільшені, у носоглотці може порушуватися нормальна вентиляція і відтік слизу. Слиз застоюється, дитина частіше дихає ротом, слизова пересихає, а інфекції легше підтримують запалення.

Запалення можуть провокувати:

• вірусні інфекції;
• бактеріальні інфекції;
• алергени;
• переохолодження;
• хронічний риніт;
• синусит;
• тонзиліт;
• подразнення димом або сухим повітрям.

Ступені збільшення аденоїдів

Ступінь збільшення аденоїдів визначає ЛОР-лікар після огляду. Самостійно оцінити його неможливо, тому що аденоїди розташовані глибоко в носоглотці й не видно при звичайному огляді горла.

Аденоїди 1 ступеня

Аденоїдна тканина збільшена незначно. Удень дитина може дихати носом майже нормально, але вночі іноді з’являються хропіння, сопіння або дихання ротом. На цьому етапі часто достатньо спостереження, лікування запалення й контролю факторів, які підтримують проблему.

Аденоїди 2 ступеня

Носове дихання ускладнюється помітніше. Дитина частіше дихає ротом, хропе, гугнявить, може мати затяжний нежить, кашель, часті отити або закладеність у вухах. На цьому етапі важливо оцінити не тільки розмір аденоїдів, а й слух, сон, частоту інфекцій і стан середнього вуха.

Аденоїди 3 ступеня

Аденоїди значно перекривають носоглотку. Носове дихання різко ускладнене або майже неможливе, дитина постійно дихає ротом, сильно хропе, погано спить, часто хворіє, може гірше чути. У таких випадках лікар обговорює з батьками всі варіанти лікування, включно з процедурними або хірургічними методами за показаннями.

Гострий і хронічний аденоїдит

Гострий аденоїдит

Гострий аденоїдит часто виникає на фоні вірусної або бактеріальної інфекції. Симптоми можуть розвиватися швидко: закладеність носа, слизові виділення, кашель, температура, слабкість, біль або дискомфорт у горлі, іноді біль у вухах.

Головне завдання на цьому етапі — зняти запалення, відновити носове дихання, оцінити ризик ускладнень і не допустити переходу процесу в затяжний або хронічний.

Хронічний аденоїдит

Хронічний аденоїдит проявляється тривалою або повторною закладеністю носа, нічним кашлем, хропінням, гугнявістю, слизом у носоглотці, частими отитами, зниженням слуху або постійною втомою через неякісний сон.

Саме хронічний процес найчастіше впливає на якість життя дитини: вона гірше спить, важче концентрується, частіше хворіє, може гірше чути мовлення в садку або школі.

Аденоїдит у дітей

Аденоїдит — переважно дитяча проблема. Аденоїди найбільші саме в дитячому віці; MSD Manual вказує, що вони найбільші у дітей віком приблизно 2–6 років. 

У дітей симптоми аденоїдиту часто впливають не лише на дихання, а й на сон, слух, поведінку та мовлення. Дитина може здаватися неуважною не тому, що “не слухається”, а тому, що через закладеність вух або рідину в середньому вусі гірше чує звернене мовлення.

Батькам варто звернути увагу, якщо дитина:

• часто дихає ротом;
• хропе;
• говорить гугняво;
• перепитує;
• дивиться мультики голосніше;
• не реагує на тихе звернення;
• часто має отити;
• довго не може вилікувати нежить;
• погано спить і прокидається втомленою.

Аденоїдит у дорослих

У дорослих аденоїдна тканина зазвичай зменшується, тому аденоїдит трапляється рідше. NHS зазначає, що аденоїди зазвичай починають зменшуватися в дитинстві й зникають до раннього дорослого віку. 

Однак у дорослих також можуть бути проблеми з носоглоткою, хронічною закладеністю носа, рецидивними інфекціями, алергією або утвореннями в носоглотці. Якщо доросла людина довго має закладеність носа, хропіння, гугнявість, повторні отити або незрозуміле погіршення слуху, потрібен ЛОР-огляд, а не самодіагностика.

Як аденоїдит впливає на слух, отити й розвиток мовлення

Аденоїди розташовані в носоглотці поруч із ділянкою, де відкриваються слухові труби. Якщо аденоїди збільшені або запалені, вони можуть порушувати вентиляцію середнього вуха. Через це виникають:

• закладеність вух;
• відчуття тиску;
• часті середні отити;
• рідина в середньому вусі;
• тимчасове зниження слуху;
• погіршення розбірливості мовлення.

NHS серед причин, через які дітям іноді виконують аденоїдектомію, називає утруднене носове дихання, хропіння, апное сну, glue ear із проблемами слуху та часті вушні інфекції. 

Цей блок особливо важливий для «Беттертон», бо центр працює не лише з ЛОР-захворюваннями, а й зі слухом. При аденоїдиті слухові апарати зазвичай не є першим рішенням: спочатку потрібно з’ясувати, чи не спричинене зниження слуху запаленням, рідиною в середньому вусі або порушенням роботи слухової труби. Якщо після лікування ЛОР-причини слух не відновлюється, тоді потрібна повна аудіологічна діагностика та подальший план реабілітації.

У «Беттертон» перевірка слуху може включати аудіометрію, тимпанометрію, імпедансометрію та ОАЕ залежно від віку й симптомів пацієнта. На сторінці діагностики слуху «Беттертон» зазначено, що обстеження підбирають під симптоми та вік, а перевірка підходить дітям і дорослим. 

Діагностика аденоїдиту в «Беттертон»

Діагностика починається з консультації ЛОР-лікаря. Спеціаліст уточнює, як давно дитина дихає ротом, чи є хропіння, часті нежиті, кашель, отити, закладеність вух, погіршення слуху, алергія або проблеми зі сном.

Після цього лікар оглядає ніс, носоглотку, горло й вуха. У сучасній практиці для оцінки аденоїдів важливу роль має ендоскопічний огляд: MSD Manual зазначає, що діагностику аденоїдних проблем покращує гнучка фіброоптична назофарингоскопія. 

На сайті «Беттертон» для сторінки лікування аденоїдиту описано, що отоларингологи проводять огляд носоглотки за допомогою ендоскопічного обладнання та можуть брати посіви на мікрофлору для уточнення збудника. 

Які обстеження може призначити лікар

Залежно від симптомів можуть бути доречні:

• ендоскопія ЛОР-органів(гнучка або жорстка) ;
• риноскопія;
• отоскопія;
• бакпосів із носа або носоглотки;
• тимпанометрія;
• імпедансометрія;
• аудіометрія;
• ОАЕ для маленьких дітей;
• оцінка носового дихання;
• контрольний огляд після лікування.

Тимпанометрія особливо корисна, коли дитина часто має отити, закладеність у вухах або гірше чує. На сторінці «Беттертон» про тимпанометрію вказано, що тест допомагає виявити рідину, запалення чи порушення тиску — причини закладеності та зниження слуху. 

Як лікують аденоїдит

Лікування аденоїдиту залежить від віку пацієнта, ступеня збільшення аденоїдів, активності запалення, частоти інфекцій, якості носового дихання, стану сну, наявності отитів і результатів перевірки слуху.

Важливо: аденоїдит не завжди означає операцію. У частини дітей можна починати з консервативного лікування та контролю симптомів. В інших випадках, коли аденоїди суттєво порушують дихання, сон або слух, лікар може рекомендувати процедурне чи хірургічне лікування.

Консервативне лікування

Консервативна терапія може включати:

• лікування гострого запалення;
• місцеву терапію для носа за призначенням лікаря;
• контроль алергічного риніту;
• промивання носа сольовими розчинами за віком і показаннями;
• лікування супутнього риніту або синуситу;
• бактеріологічне дослідження за потреби;
• контроль отитів;
• спостереження за слухом;
• повторний огляд після курсу лікування.

MSD Manual зазначає, що лікування аденоїдних проблем може включати інтраназальні кортикостероїди, антибіотики та аденоїдектомію за наявності значної носової обструкції, повторних гострих отитів або рідини в середньому вусі. 

Кріолікування та інші методи впливу на аденоїди

У «Беттертон» на сторінках про аденоїди та аденоїдит описується кріолікування як метод впливу на гіпертрофовану тканину за допомогою низьких температур.

У публічній версії сторінки варто подавати цей метод обережно й коректно: кріолікування може розглядатися лікарем за показаннями, якщо після діагностики зрозуміло, що саме аденоїдна тканина підтримує симптоми. Не варто писати, що метод “гарантовано виліковує”, “повністю виключає рецидив” або “замінює операцію всім пацієнтам”. Для медичної сторінки безпечніше формулювання: лікар підбирає метод індивідуально після огляду.

Коли може знадобитися видалення аденоїдів

Аденоїдектомія може розглядатися, якщо аденоїди суттєво порушують носове дихання, сон, спричиняють часті отити, рідину в середньому вусі або проблеми зі слухом. NHS зазначає, що видалення аденоїдів у дітей може проводитися при труднощах носового дихання, хропінні, апное сну, glue ear із проблемами слуху та частих вушних інфекціях.

Рішення про втручання приймається після огляду, оцінки симптомів, стану вух, слуху та впливу аденоїдів на якість життя дитини.

Що ви помічаєте	Що це може означати	Що робити
Дитина дихає ротом	Утруднене носове дихання через аденоїди або риніт	Записатися до ЛОРа, оцінити ніс і носоглотку
Хропіння уві сні	Перешкода для проходження повітря через носоглотку	Провести ЛОР-огляд, за потреби — ендоскопію
Гугнявий голос	Порушення резонансу через закладеність носа або аденоїди	Перевірити аденоїди та носове дихання
Часті отити	Можливе порушення роботи слухової труби	Оглянути вуха, зробити тимпанометрію або імпедансометрію
Дитина перепитує	Можливе тимчасове зниження слуху	Пройти перевірку слуху
Затяжний нежить	Хронічне запалення носоглотки, риніт або аденоїдит	Не лікувати “навмання”, звернутися до ЛОРа
Кашель уночі або зранку	Стікання слизу по задній стінці глотки	Оцінити ніс, носоглотку й аденоїди
Поганий сон і денна втома	Порушення носового дихання або якості сну	Обговорити з ЛОРом подальшу діагностику

Таблиця: симптоми аденоїдиту та правильний наступний крокопис таблиці: таблиця допомагає батькам швидко зіставити типові симптоми аденоїдиту з можливими причинами та зрозуміти, коли потрібен ЛОР-огляд, ендоскопія носоглотки або перевірка слуху. Вона не замінює консультацію лікаря, але допомагає не пропустити важливі сигнали.

Профілактика аденоїдиту та повторних загострень

Профілактика аденоїдиту — це не лише “не застуджуватися”. Важливо зменшити кількість факторів, які підтримують хронічне запалення носоглотки.

Що допомагає:

• лікувати нежить до повного відновлення носового дихання;
• контролювати алергічний риніт;
• не допускати пасивного куріння;
• підтримувати нормальну вологість повітря;
• навчити дитину правильно очищати ніс;
• звертатися до ЛОРа при затяжному нежиті;
• перевіряти вуха при частих отитах;
• контролювати слух, якщо дитина перепитує або гірше реагує на мовлення;
• не використовувати антибіотики, судинозвужувальні краплі чи гормональні спреї без призначення лікаря.

Чому варто звернутися в «Беттертон»

У «Беттертон» аденоїдит розглядають не ізольовано, а в контексті всієї ЛОР-системи: носа, носоглотки, вух, слухових труб і слуху. Це важливо, тому що дитина може прийти зі “звичайним хропінням”, а під час діагностики виявляється порушення вентиляції середнього вуха або зниження слуху.

Переваги звернення:

• консультація ЛОР-лікаря для дітей і дорослих;
• ендоскопічний огляд носоглотки;
• оцінка ступеня збільшення аденоїдів;
• бакпосів за показаннями;
• огляд вух;
• тимпанометрія, імпедансометрія, аудіометрія або ОАЕ за потреби;
• індивідуальний план лікування;
• контроль слуху після ЛОР-лікування;
• можливість подальшої слухової реабілітації, якщо проблема слуху не пов’язана лише із запаленням.

Запишіться до «Беттертон», якщо дитина часто дихає ротом, хропе, має затяжний нежить, часті отити або стала гірше чути.