Цікаво про слух

Найбільш приємні для нас звуки – це ті, про які ми навіть не замислюємося, ті, які просто викликають нашу посмішку та бажання бути щасливими!

Ви звикли радіти дитячому сміху, танцювати під улюблену музику, насолоджуватися звуками природи літнього вечора…

Даруйте собі радість та слідкуйте за власним здоров’ям!

Будова слухового аналізатора людини включає в себе три основні складові:

Зовнішнє вухо

Ця частина включає в себе вушну раковину, слуховий прохід та барабанну перетинку. Перетинка виконує дуже важливу функцію – закриває собою прохід слухового каналу із внутрішньої сторони. Будова слухового проходу відрізняється тим, що його форма вигнута та неправильна. Його довжина приблизно 2,5 см, а діаметр близько 8 мм. Слуховий прохід підтримує сталу температуру та вологість барабанної перетинки. У стінках слухового проходу розташовані залози, які виділяють вушну сірку.

Середнє вухо

Що стосується середнього вуха, то за будовою воно представлене порожниною, заповненою повітрям, яка знаходиться одразу за барабанною перетинкою. Порожнина середнього вуха вміщає у себе три слухові кісточки: стремінце, коваделко та молоточок. Барабанна перетинка з’єднана з молоточком, а равлик внутрішнього вуха пов’язаний із стремінцем. Така система важелів потрібна для того, щоб барабанна перетинка посилено коливалася.

Внутрішнє вухо

Внутрішнє вухо вміщає в себе різноманітні структури, але лише равлик, заповнений лімфатичними рідинами, має пряме відношення до слуху людини. В середині равлика розташований канал з перетинками, всередині якого так само знаходиться рідина. Коливання рідини, що заповнює канал, вловлюється волосковими клітинами. Кожна волоскова клітина здатна вловлювати лише певні звукові частоти, на які вона направлена, до того ж клітини, які здатні сприймати звуки лише низької частоти, розташовані у верхній частині равлика, а високі частоти вловлюються клітинами нижньої частини равлика. Коли волоскові клітини від віку або з інших причин гинуть, людина втрачає здатність сприймати звуки відповідних частот.

Як сприймається звук?

Вушна раковина вловлює звуки, посилює їх та направляє в слуховий прохід. Енергія звукової хвилі викликає механічні коливання барабанної перетинки, які передаються на рухому систему кісточок середнього вуха. Рухи стремінця викликають хвилеподібні коливання рідини внутрішнього вуха, які вловлюються волосковими клітинами, розташованими вздовж всієї довжини равлика, та перетворюються на електричні імпульси. Ланцюжком вони надходять до головного мозку людини через слуховий нерв. Звідси можна зробити висновок, що основна функція внутрішнього вуха полягає у перетворенні механічних коливань у електричні, оскільки мозок здатен сприймати лише електричні сигнали.

Як мозок людини розрізняє звуки?

В основу будови слухового нерва покладено тисячі надтонких нервових волокон. Усі вони починаються від певного місця на равлику та передають конкретну звукову частоту. Звуки низької частоти – наприклад, шум машини або потягу, – потрапляють до мозку людини йдучи волокнами, що відходять від верхівки равлика, а високочастотні – наприклад, щебетання пташок, – по волокнам, що пов’язані із початком равлика. Саме завдяки такому механізму, виникає електричне збудження різних волокон в складі слухового нерву. Такі відмінні ознаки здатен ідентифікувати та інтерпретувати людський мозок.

Але розрізняти звуки – це ще не все. Для того, щоб людина могла чути, потрібно розуміти зміст кожного із них. Будова внутрішнього вуха сама по собі сприяє вирізненню значимих звуків із безладного шуму. Мозок використовує усю свою пам’ять та весь досвід для «осмислення» почутого прямо у процесі сприйняття звуку. Так, дитина грудного віку, використовуючи увесь свій невеликий досвід, здатна впізнавати голос батька та матері та відрізняти їх один від одного, ще не розуміючи сказаних слів.

Основні види зниження слухової функції

Порушення слухової функції у медичній термінології називається туговухістю. Частіше за все така проблема може виникнути з двох основних причин:

  • проблеми із зовнішнім вухом (утворення сірчаної пробки, наявність вад розвитку слухового аналізатора);
  • проблеми із середнім вухом (наявність отворів або пошкоджень у будові барабанної перетинки, ураження слухових кісточок, отосклероз, який призводить до порушення рухомості слухових кісточок).

Такий тип туговухості зазвичай можна виправити за допомогою хірургічного втручання. Хоча існують такі рідкісні випадки, у яких необхідно призначити додатковий дуже простий слуховий апарат – його функція полягає лише у підсиленні звуків.

Сенсоневральна туговухість виникає у тому разі, коли механічні коливання у результаті комплексних порушень складно перетворюються у електричні імпульси. Для даного типу туговухості характерним є не лише зниження звукового сприйняття, а й його викривлення. Серед основних ознак можна виділити такі:

  • зниження больового порогу, звуки, слуховий аналізатор болісно реагує на звуки, які лише трохи перевищують слуховий;
  • сприймання мовлення серед шумового фону ускладнене.

Сенсоневральна туговухість виникає з декількох основних причин:

  • неврит (оперізуючий лишай, епідемічний паротит і.т.д);
  • підвищується тиск рідин у внутрішньому вусі (синдром Меньєра);
  • вікові труднощі звукосприйняття (пресбіакузис);
  • патологія слухового нерва.

Сенсоневральна туговухість не лікується шляхом хірургічного втручання. Для того щоб скоригувати вади слуху у кожного окремого хворого, потрібні більш складні за будовою та функціями слухові апарати. Кожен тип туговухості у окремому випадку потребує детального обстеження та правильної корекції, яка можлива лише із використанням доцільних електронних приладів та засобів.

При змішаній туговухості поєднуються два вищеперераховані типи порушень слухової функції, тобто кондуктивна туговухість проявляється одночасно із порушенням нормального функціонування внутрішнього вуха. Є декілька основних причин порушення слуху змішаного типу:

  • під час хронічного запалення вуха було інфіковано равлик;
  • вчасно не прооперований склероз у поєднанні із віковими змінами організму.

Таким чином можна зробити висновок, що варто призначати такі ж слухові апарати, що і у випадках сенсоневральної туговухості. Повна глухота – явище, яке доволі рідко зустрічається. Основною причиною цієї хвороби є двохстороннє руйнування клітин равлика, які руйнують слух, а в деяких випадках призводять до руйнування слухового нерва. У даному випадку, для того щоб відновити слух, необхідно застосувати метод електричного стимулювання слухових центрів мозку або слухового нерва. Під час такої терапії медики застосовують надсучасні високотехнологічні засоби – кохлеарні або стволомозкові імпланти. Способом оперативного втручання в кістки черепа вставляють дуже тонкий провід – електрод, та відправляють електричні імпульси одразу до слухового нерва. Такий метод потребує довгого та складного процесу реабілітації. У більшості випадків погіршення слухової функції можна виправити, використовуючи слуховий апарат.

Цікаво про слух
Оцените статью