Історія слухових апаратів

Сьогодні крихітні слухові апарати вважаються величезним досягненням сучасних технологій, але насправді цим пристроям досить багато років. Вперше офіційна згадка про слухові апарати з’явилася в книзі 1588 року під назвою «Магія природи» (автор Дж.Б.Порту). Мова йде про дерев’яні вироби, виконані у формі вух домашніх і диких тварин, які добре чують.

1600-1700 роки

В цей час популярними були так звані «труби» – широкі з одного боку, і вузькі з іншого пристрї, які направляли посилений звук у вухо. Матеріалом для таких підсилювачів звуків були і рога тварин, і морські раковини, і скло. Пізніше з’явилися більш рідкісні трубки з міді і латуні. Їх робили в різних стилях, оформлювали в залежності від уподобань замовника та ступеня втрати слуху. Наприклад, Людвіг ван Бетховен був одним із затятих шанувальників трубок для слухової допомоги.

Протягом 1700-х років дізналися про кісткову провідність і про те, що це допомагає в передачі звукових коливань через кістку черепа в мозок. Були створені невеликі віялоподібні пристрої, які кріпилися за вухами. Вони уловлювали вібрації звукових хвиль і допомагали направляти сигнали в мозок через завушні кістки.

1800-ті роки

В цей час маскування слухових апаратів стало важливим для слабочуючих. Все ще помітні пристрої приймали вид аксесуарів, ховалися в комірцях, головних уборах, зачісках, одязі. Іноді слухові апарати фарбували тілесний колір або в колір волосся користувача. Деякі намагалися їх заховати в бородах. У членів королівської сім’ї апарати для слуху були вмонтовані безпосередньо в трони і крісла: спеціальні трубки знаходилися в підлокітниках, щоб уловлювати голоси людей, які перебувають перед престолом, далі звук потрапляв у вухо з посиленням.

Також у цей час були придумані трубки, які ефективно посилювали звуки. Схема роботи проста: один кінець трубки підносили до розмовляючого, другий – до вуха слухача. Ці пристрої були не дуже тонкими і легкими, але ефект від їх використання був разючий.

1900-ті роки

На початку ХХ століття, коли з’явилася електрика, а Белл розробив систему телефонії, прийшло нове покоління слухових апаратів, які передавали посилені звуки за допомогою мікрофонів. Це були громіздкі коробки, з проводами і важкою батареєю всередині, які носили на шиї,. Акумулятори іноді носили на собі для більш тривалого періоду їх роботи, батареї розряджалися дуже швидко.

Незабаром батареї стали значно менше. У 1950-х роках слухові технології змінилися, завдяки появі транзисторів, які працювали в двох режимах – включений/виключений. Об’єднання таких транзисторів сприяло збільшенню функцій слухового апарату.

Транзистори почали виробляти з кремнію, що дозволило зменшити розміри слухових апаратів. Вони стали набувати форму завушних, внутрішньовушних, а пізніше і внутрішньоканальних пристроїв.

К середині 1990-х років технологія виготовлення цифрових слухових апаратів дозволила додати звукам посилення, напрямок, фільтр, якщо потрібно. Програми, які допомагали користувачеві відчувати себе комфортно при носінні слухового апарату, фахівці налаштовували індивідуально (посилення звуків в тихому оточенні, цільове посилення голосу в галасливій обстановці, зменшення шуму вітру тощо). Головне, що дало цифрове програмування, – це придушення зворотного зв’язку, тобто свисту.

Наш час

Слухові апарати ХХІ століття маленькі, легкі і потужні. Зараз можна вибрати зручну для себе форму, розмір апарата (завушні, внутрішньовушні, внутрішньоканальні, невидимі глибококанальні). Деякі з них можуть поміститися на кінчику пальця і бути невидимими при носінні. Програмування цифрових пристроїв дозволяє їм самостійно адаптуватися до певного оточення, з допомогою додаткових аксесуарів можна отримувати якісний звук телевізора, телефону, стереосистем, комп’ютерів. Сучасні слухові апарати мають спеціальний захисний шар, що утривалює термін служби пристроїв.

Історія слухових апаратів
Оцените статью