Розтин паратонзилярного абсцесу і перев’язка післяопераційної рани

Паратонзилярний абсцес – його небезпека та лікування

Якщо банальна ангіна або хронічний тонзиліт переходять в абсцедуючу стадію, потрібна екстрена хірургічна допомога. Паратонзилярний абсцес — це гостре гнійне запалення, що локалізується в навколомигдаликовій клітковині. Спроби лікувати його консервативно або чекати самовільного прориву смертельно небезпечні.

Зміст сторінки:

• Що таке паратонзилярний абсцес: від ангіни до хірургічного втручання
• Показання до термінового розтину абсцесу горла: критичні симптоми
• Комплексний ризик: як інфекції горла впливають на слух
• Можливі ускладнення з боку інших ЛОР-органів:
• Як проходить підготовка до операції 
• Хід операції: етапи розтину та дренування абсцесу
• Порівняльні характеристики стадій запалення мигдаликів

Що таке паратонзилярний абсцес: від ангіни до хірургічного втручання

Коли пацієнт ігнорує симптоми гострого тонзиліту (ангіни) або займається самолікуванням, інфекційний процес виходить за межі піднебінних мигдаликів. Розвивається паратонзиліт — виражена інфільтрація м’яких тканин горла. За відсутності адекватної антибіотикотерапії протягом кількох днів у клітковині формується обмежена порожнина, заповнена гнійним ексудатом.

Абсцес може бути правобічним, лівобічним або, у поодиноких важких випадках, двостороннім. Головна підступність патології полягає в стрімкому розвитку — від легкого болю при ковтанні до повної неможливості відкрити рот минає менше ніж 48 годин.

Показання до термінового розтину абсцесу горла: критичні симптоми

Хірургічне втручання показане відразу після переходу запалення в абсцедуючу стадію (наявність флуктуації). Сигналом для негайного звернення до ЛОР-хірурга  є такі симптоми:

• Критичний біль у горлі, що іррадіює у вухо з боку ураження;
• Тризм жувальних м’язів — пацієнт не може широко відкрити рот через спазм;
• Асиметрія зіва — зміщення піднебінної дужки та язичка в протилежний бік;
• Гугнявість голосу та виражене утруднення ковтання (навіть слини);
• Гнильний запах із ротової порожнини;
• Виражена інтоксикація: фебрильна температура (38,5–40 °C), озноб, слабкість;
• Регіонарний лімфаденіт — різка болючість і збільшення шийних та підщелепних лімфовузлів.

Чим небезпечне зволікання: ризики та ускладнення

Якщо вчасно не виконати дренування гнійника, щільна капсула може прорватися всередину тканин. Це загрожує розвитком флегмони шиї, медіастиніту (запалення середостіння), стенозу гортані з асфіксією, а також сепсису — зараження крові із високим ризиком летального результату.

Важливо відзначити: Гнійний процес у глотці ніколи не минає безслідно для сусідніх органів. 

Комплексний ризик: як інфекції горла впливають на слух

Мало хто пов’язує гострі інфекції та абсцеси горла із патологіями органів слуху. Проте, згідно з сучасними клінічними протоколами, анатомічна близькість носоглотки та середнього вуха зумовлює високий ризик перехресних ускладнень. Патогенні мікроорганізми з вогнища запалення (зокрема, при паратонзилярному абсцесі або гострому тонзиліті) через євстахієву трубу можуть поширюватися на барабанну порожнину, а виражений набряк тканин блокує її вентиляцію.  Це викликає:

1. Дисфункція євстахієвої труби (євстахіїт): порушення вентиляції та дренажу середнього вуха через набряк слизової оболонки.
2. Ексудативний та гострий гнійний середній отит: накопичення рідини або гною в барабанній порожнині, що супроводжується болем та відчуттям закладеності.
3. Тимпаносклероз та перфорація: рубцювання або розрив барабанної перетинки внаслідок тривалого запального процесу чи тиску екскудату.
4. Зниження слуху:
   1. Кондуктивна приглухуватість (тимчасова або стійка) — через порушення рухливості слухових кісточок та барабанної перетинки.
   2. Сенсоневральна приглухуватість — рідкісне, але важке ускладнення, коли токсини бактерій або запалення поширюються на внутрішнє вухо (лабіринтит) чи слуховий нерв.

Можливі ускладнення з боку інших ЛОР-органів:

За принципом «єдиної дихальної системи», інфекція з горла може поширюватися не лише на вуха, а й на інші суміжні ділянки:

• Гострий риносинусит: перехід запалення на пазухи носа через висхідну інфекцію та набряк сполучних співусть.
• Низхідна інфекція (ларингіт, трахеїт, бронхіт): поширення патогенів дихальними шляхами з ризиком розвитку стенозу гортані.
• Глибокі флегмони шиї та медіастиніт: критичні стани, коли інфекція з паратонзилярного простору проривається у глибокі тканинні простори шиї та грудну клітку (потребує невідкладної хірургії).

Ми керуємося виключно міжнародними стандартами лікування. Після успішного купірування гострого інфекційного процесу чи хірургічного дренування абсцесу, вкрай важливо провести санацію та повний аудіологічний скринінг.

Якщо інфекція встигла пошкодити структури середнього чи внутрішнього вуха, наші сурдологи та отоларингологи розроблять індивідуальну тактику

Як проходить підготовка до операції

Спеціальної тривалої підготовки процедура не потребує, оскільки допомога часто є невідкладною. Під час прийому отоларинголог проводить:

• Візуальний огляд та фарингоскопію;
• Забір мазка для бактеріологічного дослідження (щоб точно підібрати післяопераційний антибіотик).

Хід операції: етапи розтину та дренування абсцесу

1. Місцева анестезія

Для забезпечення максимального комфорту пацієнта застосовується комбіноване знеболення:

• Аплікаційна анестезія: зрошення або аплікація слизової оболонки розчином лідокаїну (або іншого місцевого анестетика) для зниження блювотного рефлексу та чутливості поверхневих тканин.
• Інфільтраційна анестезія: введення анестетика безпосередньо в зону запланованого розрізу за допомогою тонкої голки. Це дозволяє заблокувати больові рецептори у глибоких шарах тканин і мінімізувати дискомфорт під час процедури.

2. Розтин (інцизія)

ЛОР-лікар визначає анатомічну точку найбільшого випинання та флуктуації абсцесу (найчастіше це зона над верхнім полюсом піднебінного мигдалика, на перетині ліній передньої дужки та основи язичка). Гострим скальпелем виконується дозований надріз (зазвичай до 1–1.5 см). Напрямок розрізу відповідає ходу судинно-нервових пучків для запобігання кровотечі.

3. Дренування та ревізія порожнини

У сформований розріз вводиться тупий інструмент — затискач типу «москіт», цанг або бранші щипців Hartmaun. Інструмент акуратно розкривають у порожнині абсцесу, руйнуючи внутрішні перетинки для повної евакуації гнійного вмісту. 

4. Забезпечення відтоку та подальший догляд

Пацієнт ретельно ополіскує ротову порожнину антисептичним розчином. Оскільки краї рани в порожнині рота схильні швидко склеюватися.

Реабілітація та перев’язка післяопераційної рани

Полегшення настає відразу після операції: зникає гострий біль, спадає тризм, пацієнт знову може дихати та ковтати. Проте розтин — це лише перший крок. Наступного дня обов’язково призначається перев’язка післяопераційної рани.

Згідно з клінічними протоколами, у наступні 2–3 дні пацієнту необхідно щодня відвідувати лікаря для проведення ревізії рани (штучного розведення її країв) до повного припинення виділення гною, а також приймати системні антибіотики, підібрані лікарем. 

Правила домашнього догляду в період відновлення

Для успішного загоєння пацієнт повинен суворо дотримуватися рекомендацій:

• Приймати призначений курс антибіотиків та протизапальних засобів;
• Регулярно полоскати горло антисептиками;
• Виключити з раціону гостру, кислу, тверду, гарячу або занадто холодну їжу;
• Утриматися від куріння та вживання алкоголю;
• Уникати фізичних навантажень, лазень, саун і гарячих ванн.

Порівняльні характеристики стадій запалення мигдаликів

Стадія захворювання	Основні симптоми	Необхідне лікування	Ризик для слухової системи
Гострий тонзиліт (ангіна)	Біль при ковтанні, температура до 38.5°C, нальоти на мигдаликах	Консервативна терапія (антибіотики, спреї)	Мінімальний при вчасному лікуванні
Паратонзиліт (інфільтрація)	Посилення болю з одного боку, субфебрилітет, набряк дужки	Інтенсивна системна антибіотикотерапія	Середній (через набряк слухової труби)
Паратонзилярний абсцес	Тризм, асиметрія зіва, температура до 40°C, флуктуація гною	Негайний хірургічний розтин + перев’язки	Високий (ризик розвитку гнійного отиту та приглухуватісті)

У таблиці наведено порівняльний аналіз прогресування запального процесу. При переході хвороби в третю фазу (абсцес) хірургічне втручання та подальша санація є єдиним безпечним методом лікування, що рятує як загальне здоров’я, так і слух пацієнта.