Введення турунд

Ефективність терапії багатьох патологій вуха, захворювань слизової оболонки носа залежить від тривалості впливу лікарського засобу на запалену ділянку. Тому в якості альтернативи лікувальним краплям у ряді випадків використовують просочений особливим складом валик або так звану турунду.

Основне поняття

Являє собою невеликих розмірів тампон, скручений особливим чином з вати, ватяних дисків або марлі. Призначений для забезпечення більш тривалого контакту ліків і осередку запалення. Як правило, для зниження ризику проникнення до запаленого місця хвороботворних мікробів при формуванні джгутика беруть стерильні матеріали.

Основні показання для застосування такого засобу – запалення зовнішнього слухового проходу, середнього вуха, риніти, синусити, захворювання барабанної перетинки, отит, мірингіт, видалення рідини, що виділяється при нагноєннях, нормалізація серозних виділень.

Валик, просочений цілющим розчином, вводиться в порожнину носа/слуховий канал і фіксується таким чином, щоб не пошкодити барабанну перетинку або не травмувати ніс. В результаті забезпечується безперервна взаємодія активної речовини й запаленої області м’яких тканин на досить великій площі. В цьому й полягає основна перевага тампонного лікування.

Турунда знайшла широке застосування не тільки в якості засобу для підвищення ефективності впливу ліків, але й в ряді гігієнічних процедур, наприклад, для очищення внутрішнього каналу вуха від виділень липкою сірки.

Види і способи виготовлення

В медицині використовують два основних види виробів:

  • ватяні, в тому числі із звичайного волокна і готових ватяних дисків;
  • марлеві.

Турунди з вати отримують наступним чином:

  • беруть невеликий шматочок вихідного матеріалу і спіралеподібними рухами закручують його; в результаті формується добре ущільнений джгут довжиною 6-7 см;
  • далі його згинають навпіл, а утворені кінці щільно скручують, разом з тим стежать, щоб діаметр отриманого виробу був до 6 мм.

Ще один спосіб (можливо, більш продуктивний) – використання звичайної зубочистки, на яку намотують вату, потім її витягують, а отриману форму добре ущільнюють шляхом спірального скручування.

Як показує практика, дуже зручна інша модифікація тампона, в основі якої закладені ватяні диски. При цьому беруть один диск, поділяють його на два більш тонкі елементи, потім кожен окремо закручують по спіралі. Перевага таких виробів полягає в більш щільній структурі, що, у свою чергу, знижує ризик утворення залишків у слуховому або носовому каналі.

Тампони з марлі формують зі стерильного нееластичного марлевого бинта або матеріалу, що має високу гігроскопічність, тобто здатність добре вбирати вологу. Послідовність дій тут виглядає наступним чином:

  • з бинта нарізають смуги шириною не більше 8 см;
  • довгі краї смуг спочатку загинають усередину на ширину одного сантиметра, а потім з’єднують їх по довжині вздовж середньої лінії відрізка;
  • у цьому ж напрямку загинають краї ще раз, після чого скручують бинт в щільний валик; його діаметр не повинен перевищувати 7 мм (до 5 мм – для дітей у віці до 7 років), а його довжина повинна бути не менше 6 см.

Правила введення

Терапія з використанням турунд повинна проводитися тільки за призначенням отоларинголога, щоб уникнути можливих алергічних реакцій, активізації запальних процесів та інших негативних наслідків. Але й після схвалення лікаря при введенні ватних/марлевих елементів необхідно дотримувати наступних правил:

  • безпосередньо перед розміщенням фіксатора провести очищення вушного проходу, для чого використовувати турунду з марлі, просоченої 3-х процентним розчином перекису водню; мінімальна температура розчину повинна становити 37°С; це дозволить уникнути звуження кровоносних судин та значно підвищить лікувальний ефект;
  • не допускати перезволоження виробу, що вводиться в канал і, як наслідок, появи зайвої вологи в порожнині вуха;
  • не використовувати спиртовий розчин при наявності відкритих ран у вушному проході;
  • не допускати надмірного ущільнення матеріалу; саме тому введення здійснюють акуратними обертальними рухами;
  • виключити ймовірність утворення залишків волокнистої речовини всередині вуха; саме тому для огортання джгутика беруть марлю;
  • стежити за тим, щоб турунда не входила глибоко у внутрішній прохід і не пошкодила барабанну перетинку;
  • залишати не менше одного сантиметра виробу ззовні; це дозволить легко й безперешкодно отримати його після закінчення лікування;
  • при використанні марлі лікувальний засіб слід наносити після введення сухої тканини в канал.

Крім вищевикладених правил існують обмеження в тривалості та частоти застосування тампонної терапії. Так, введення здійснюється не більше трьох разів протягом дня. Зміна носія з краплями виконується не більше ніж через 4-5 годин, в той час як максимальна тривалість впливу діючих мазей може бути збільшена до 8 годин.

Введення у вушну порожнину ватних/марлевих турунд не допускається при лікуванні трирічних дітей, а також малюків меншого віку. Причина – підвищений ризик утворення та накопичення хвороботворних мікроорганізмів. У цьому випадку валики застосовують тільки для проведення гігієнічних процедур з очищення вух. Крім того, щоб уникнути виникнення алергічних проявів, у дітей до 12 років не рекомендується до використання місцеводратівні засоби.

Ціни на послуги:

НАЙМЕНУВАННЯ ПОСЛУГИ ЦІНА грн
Введення лікарських препаратів в носові раковини (без вартості препаратів) 150
Введення турунд з лікарською речовиною в слуховий прохід (без вартості препаратів) 150
Відео-ендоскопічний огляд носа 350

Loading...

Введення турунд
Оцініть статтю