Як жити з діагнозом «приглухуватість»
Іноді життя буває несправедливо жорстоким. І особливо прикро, коли за помилки дорослих вона відіграється на ні в чому невинних маленьких дітях. Почувши діагноз «приглухуватість», поставлений дитині, батьки відчувають, як на їх плечі лягає непомірний тягар: руйнуються плани, надії та мрії, які вони плекали перед народженням свого чада. За невблаганним статистичними даними, на кожну тисячу немовлят один народжується з патологією слуху. Ще двох глухота наздоганяє протягом першого року.
Шукати і не здаватися
Природно, що сидіти, склавши руки, маючи в наявності такий неприємний діагноз, ні в якому разі не можна. Спочатку слід відшукати першопричину виникнення патології. Лідирує в списку причин обтяжена спадковість, при якій серед найближчого оточення малюка — у батьків, бабусь, дідусів – були вроджені порушення слуху.
Другий рядок займають вірусні та інфекційні захворювання, які мати перенесла в період виношування дитини. Серйозними наслідками загрожують краснуха, токсоплазмоз і навіть звичайний грип, лікуванню якого не було приділено достатньо уваги. З обережністю слід підходити до використання під час вагітності засобів, які мають ототоксичну дію. Антибіотики, аміноглікозиди та макроліди, а також петльові діуретики можуть спричинити негативний вплив на плід.
Крім перерахованого на стан органів слуху новонародженого можуть вплинути, й найчастіше впливають такі чинники, як:
Якщо має наявність хоча б один з цих факторів, необхідно без зволікання провести діагностичні заходи. Однак тут батьків підстерігають певні труднощі. Річ у тому, що визначити потрібний момент досить непросто, тому що зовні найчастіше дитина буде виглядати абсолютно здоровою: буде повзати та видавати звуки відповідно до свого віку. І лише по закінченні якогось часу — приблизно до досягнення дитиною півторарічного віку — перед батьками замаячить істина.
У півтора року велика частина дітей вже почне оперувати окремими словами, а у малюків з патологіями слуху така ознака відсутня: вони мовчать. Дитина може радісно посміхатися, бачачи рідні обличчя, але при цьому вона не видає привітальних звуків, тому що наслідком глухоти є німота.
Самостійна діагностика
Тим не менш, уважні батьки можуть особисто виявити підозрілі симптоми, здатні вселити певні побоювання. Батьки новонародженого повинні відповісти на ряд питань, представлених нижче, і вирішити, чи настав час для візиту до ЛОР фахівця:
Якщо при тестуванні вийшла хоча б одна негативна відповідь, необхідно невідкладно відвідати сурдолога або отоларинголога. Кваліфіковані лікарі одностайні в думці, що по досягненні дитиною 5-річного віку і небажання батьків втрутитися в проблемну ситуацію, можна буде зробити дуже небагато. Після п’яти років активація слухових зон кори головного мозку практично неможлива.
Центр «Беттертон» настійно рекомендує в разі підозр на поганий слух у дитини в терміновому порядку пройти імпедансометрію — безболісну, безпечну та ефективну процедуру. Завдяки її проведенню лікар може виявити найменші запальні процеси, якщо вони мають місце.
Починаючи з 3 років малюкам пропонується проводити аудіометрію. Це дослідження слуху засноване на застосуванні звуків різної частоти. Реакція дитини знайде відображення в аудіограмі.
Пам’ятайте також про те, що діти з розладами слуху потребують невсипущої уваги з боку близьких. Навіть ГРВІ, що легко переносять інші діти, може призвести до дуже сумних наслідків. Приглухуватому малюку з цієї причини не варто хоча б до трьох років відвідувати дитячий садок.
Залишити відповідь