Categories: Діагностика слуху

Порушення слуху

Стаття дозволить вам дізнатися про різні види патологічних станів людських органів слуху, допоможе розібратися що таке сенсоневральна приглухуватість, про фактори, що прискорюють її формування та варіанти позбавлення від цієї проблеми. Можна виділити три найпоширеніші причини, що викликають погіршення здатності чути.

Перша – це нейросенсорна (або сенсоневральна) приглухуватість.

Друга – часті запальні процеси середнього вуха, що протікають з гнійними виділеннями та пошкодженням барабанної порожнини, наявність рубців, що утворилися після запальних захворювань.

Третя – отосклероз, захворювання, пов’язане з патологічним зростанням кістки в зоні активного функціонування звукопровідної системи.

Приглухуватість може бути вродженою, з’явитися в дитячому віці або виникати внаслідок вікових змін.

Дорослі набувають проблеми зі слуховим апаратом не рідше, ніж маленькі діти. Згідно зі статистичними даними у людей 35-44 років спостерігається порушення слуху 6%, серед 45-54 літніх – 11%, людей у віці 55-64 років спостерігається 25%, серед старших від 65 років приглухуватими є 40%, а після 80 погано чують вже 90%!

У малолітніх приглухуватість буває спровокована порушеннями у функціонуванні самого органу слуху, на дорослого великий вплив мають зовнішні фактори, такі як підвищений галас навколо. Наприклад, ті, хто працює на гучних виробництвах, сильніше підпадають під ризик пошкодження слуху, ніж інші. У зв’язку з цим працівникам гучного виробництва слід носити засоби для захисту вух – навушники, беруші або інші пристосування. Кожні шість місяців потрібно обов’язково відвідувати отоларинголога для проходження аудіологічного обстеження. У разі виявлення патологій за результатами аудіотеста такого працівника слід відсторонити від роботи, оскільки його подальша професійна діяльність здатна викликати незворотні порушення слуху.

На сьогодні причиною зростання кількості приглухуватих є часте використання мікронавушників. У Сполучених Штатах зареєстровано 5,2 млн дітей і підлітків, що мають приглухуватість різного ступеня внаслідок постійного носіння навушників. В останнє десятиліття в 4 рази зріс відсоток неповнолітніх, що втрачають слух через акустичні травми. Така тенденція спостерігається в багатьох країнах Європи, Росії, ближнього зарубіжжя. Статистика говорить про те, що кожен четвертий прихильник слухання аудіозаписів через навушники збільшує звук до небезпечного для вух показника. Для порівняння, нормальна розмовна мова людини має рівень шуму в 45-50 дБ, а сила звуку в навушниках знаходиться на рівні приблизно 100-110 дБ (коли, навіть людина, що сидить поблизу, добре чує, що програється у мікронавушниках). Час, протягом якого такий підвищений шум безпечний, становить лише 3-5 хв.

Більше 5 хвилин прослуховування звуків на високій гучності збільшує вірогідність травмування слухового нерва, а це одна з основних причин виникнення сенсоневральної приглухуватості. Так, вся молодь, що захоплена зараз гучною музикою, незабаром буде мати цей діагноз.

Як скоро виявляться перші ознаки хвороби, залежить від індивідуальних особливостей, від ступеня чутливості волоскових клітин. Це теж саме, як і при вживанні ототоксичних препаратів: деякі спокійно проходять весь курс лікування гентаміцином – і не мають виражених наслідків, в інших вже після першої ін’єкції страждає слух. Однак, і тим, й іншим завжди слід пам’ятати про можливий ризик.

У літніх людей нерідко спостерігається ще одна проблема: наявність серцево-судинних захворювань, які прямо впливають на стан слуху. Стрибки артеріального тиску, недолікована, без нагляду гіпертонія, цукровий діабет, атеросклероз судин, остеохондроз шийного відділу хребта – все це стає причиною, внаслідок якої звужуються судини, в тому числі й що розташовані у вусі (лабіринтової артерії), що уповільнює процес надходження поживних речовин. Це прямо впливає на слуховий нерв, який через нестачу харчування просто поступово атрофується. Формується сенсоневральна приглухуватість. Тут профілактикою стане постійний контроль рівня цукру у крові та моніторинг артеріального тиску.

Чи можна позбутися від сенсоневральної приглухуватості?

Слід враховувати, що існує дві форми цього захворювання: гостра і хронічна. Першу потрібно лікувати негайно. Її причиною стають гіпертонічні кризи, інфекції, ряд ліків або акустичні травми. Наприклад, поруч з людиною пролунав вибух або постріл і різкий звук спровокував глухоту. Отримується акустична травма або навіть баротравма, при якій відбувається пошкодження слухового нерва. В даному випадку потерпілого негайно госпіталізують і відразу ж починають лікування великою кількістю гормонів – такий метод довів свою ефективність у боротьбі з сенсоневральною приглухуватістю.

При своєчасному вживанні заходів пошкоджене вухо можна відновити, але, якщо з якоїсь причини звернення до лікаря трапилося пізніше, то зниження слуху неминуче. Також при такій травмі, найімовірніше, з’явиться тиннітус – нескінченний дзвін у вухах.

Якщо говорити про хронічну форму сенсоневральної приглухуватості, то вона розвивається повільно і поступово. При цій формі 75% хворих звертаються з явно вираженою симптоматикою, що свідчить про 3-4 ступень приглухуватості. В більшості випадків таких пацієнтів до лікаря приводять родичі, які почали помічати, що їх близька людина стала збільшувати гучність радіо та телевізора, часто перепитувати співрозмовника або невлад відповідати на запитання. 3-4 ступінь сенсоневральної глухоти неможливо вилікувати. Тому відразу призначають слухову реабілітацію. В СРСР методом лікування вважалася судинна терапія, яка проводилась раз на півроку. Однак, до теперішнього часу не існує вагомих доказів необхідності та ефективності такого лікування. Сама судинна терапія – хороший метод для контролю артеріального тиску й підтримки функціонуючих структур слухового нерва, але повернути слух вона не в змозі. Ось чому при сенсоневральній приглухуватості слуховий апарат – це єдине рішення.

Слуховий апарат, звичайно, не поверне втрачений слух, але суттєвою мірою може його компенсувати. Багато хто й донині насторожено ставляться до перспективи стати володарем слухового апарату. Приглухуваті, замість придбання слухового апарату, роблять вибір на користь самотності, скорочуючи контакти з суспільством. Нині становище дещо поліпшилося, але все одно значна частина людей, що погано чують до останнього відмовляються носити апарат.

Причин кілька, в першу чергу, носіння приладу для корекції слуху асоціюється з неповноцінністю, ущербністю. По-друге, досі популярний міф про шкідливість слухового пристрою, нібито вони провокують ще більше погіршення слуху. Але мету використання слухових апаратів можна порівняти з окулярами: головне завдання – скорегувати зір без прямого фізичного впливу на зоровий нерв. Якщо зір погіршується (пов’язано це з функціонуванням серцево-судинної системи, а не з окулярами), то лікар-офтальмолог замінює лінзи на більш сильні. Так само і в слуховому апараті: налаштування регулюються в залежності від індивідуальних особливостей і зниження слуху не має взаємозв’язку із самим фактом носіння апарату.