Categories: ДослідженняЗахист слуху

Етапи прийняття людиною втрати слуху.

Люди влаштовані дивним чином — щоб вони відчували себе повноцінно, всі системи організму повинні безперебійно взаємодіяти один з одним. Тому можна приблизно зрозуміти, наскільки втрата одного з органів почуттів впливає на психічний стан людини. Можна сказати, їй доводиться вчитися жити заново, тому що базові моделі комунікацій з навколишнім світом серйозно порушуються. При зниженні або повному зникненні реакції мозку на звукові сигнали недалеко до деформації особистості. Це важке випробування виявляється не кожному до снаги. Але, загалом, всі люди, що втратили слух, послідовно стикаються з п’ятьма основними етапами реакції психіки на зазначену проблему.

Етап неприйняття. Цей етап характеризується небажанням людини визнавати погіршення, що настали. Вона робить спроби приховати недолік, доводить собі й навколишнім, що рівень її слуху залишився на колишньому рівні. Місць з високими шумовими показниками — таких, як ресторани, дискотеки, кінотеатри — людина зі зниженим слухом намагається уникати, що в підсумку призводить до повільного, але вірного руйнування соціальних зв’язків. Найближче оточення, спостерігаючи ці нетипові звички, проявляє природне занепокоєння. Але зайва увага викликає у людини, що втрачає слух, як правило, тільки негативні емоції. Вона намагається адекватно сприймати ситуацію, однак це не завжди їй вдається — частіше реакція такої людини нагадує властиву страусові звичку ховатися від незрозумілих відчуттів в пісок.

Людина сподівається, що погіршення слуху — всього лише плід її фантазій, і з часом все повернеться на круги своя. Накопичені на першому етапі паніка, гіркота, агресія і відхід від дійсності дають потужні передумови для виникнення другого етапу.

Агресивний етап. Підвищену агресивність і навіть деяку озлобленість відчувають ті, хто вступає до другого етапу. Людині здається, що оточуючі його обманюють, спеціально намагаються говорити тихіше або вибирають для бесіди невідповідні моменти, наприклад, при наявності поблизу сторонніх шумів. Такі ілюзії провокують у людини яскраво виражені негативні емоції, тому вона підсвідомо шукає усамітнення, не пояснюючи близьким, в чому причина її відстороненості, що з’являється все частіше. Реальність вона бачить не такою, яка вона насправді, риси характеру змінюються: на перший план виступає грубість, спровокована надуманими образами. Кількість і якість комунікативних актів різко скорочується.

Багато соціальних зв’язків на цьому етапі частково або повністю руйнуються, або спотворюються. Людина вже усвідомлює проблему, що на неї звалилася, але миритися з нею не бажає. Замість того, щоб вжити заходів до мінімізації негативних наслідків, вона заглиблюється у власне его. Тим не менш, саме усвідомлення недуги робить можливим плавний перехід до третього етапу.

Етап надвимог. Агресивна реакція, викликана суб’єктивними психологічними відчуттями, змінюється на третьому етапі неадекватними та завищеними вимогами до оточення. Людина може засмучувати близьких дивними проханнями, спрямованими на те, щоб не брати участь в житті соціуму самостійно, наприклад, поставити умову вести телефонні переговори замість неї та доповідати про результати. Людина зі зниженим слухом зазвичай висуває родичам і друзям в ультимативній формі такі вимоги:

у процесі бесіди перебувати на мінімально можливій відстані;
відключати на час розмови телевізор, радіо або магнітофон;
дивитися в очі при зверненні до неї з якимось питанням.

Подібні прохання, виражені в не терплячому заперечень тоні, свідчать про одне — людині хочеться, щоб її життя частково контролювали інші. Парадокс полягає в тому, що будь-які дії з боку близьких, що мають на меті підтримку, зустрічаються з часткою агресії та неприйняття. Людина, що втрачає слух, з одного боку, хоче зберегти свою дієздатність, а з іншого — розуміє всю неспроможність своїх спроб залишитися незалежною. Звідси роздратування і гнів при найменших спробах найближчого оточення надати допомогу. Колишній уклад життя поступово і неухильно змінюється, що викликає у людини подвійні почуття: бажання прийняти допомогу ззовні та побоювання здати свої роками напрацьовані позиції. Це протиріччя і стає трампліном для стрибка у четвертий етап.

Депресивний етап. Ця стадія усвідомлення втрати слуху зовсім не означає настання депресії в її класичному розумінні, хоча, безумовно, в деяких випадках вона і є з усіма своїми проявами. Скоріше, на даному етапі людині, що вже прийняла свою проблему як невідворотність, притаманні певна нерішучість і важкі роздуми щодо майбутнього. Дійсно, буває неймовірно складно змиритися з кардинальними змінами та розлучитися з тим, до чого звикла. Характерна наявність апатії, втрата сенсу і смаку до життя. Цей період небезпечний тим, що людина може не витримати напруги й пристраститися до шкідливих звичок — алкоголю або ліків. В інших випадках мають місце думки про суїцид, однак здійснити задумане вирішуються, на щастя, одиниці. В цей час як ніколи людині необхідний контроль з боку близьких.

На цьому непростому етапі остаточно руйнуються соціальні зв’язки, відходить на другий план роль людини в суспільстві, яку вона грала досі. Переживання цілком захоплюють її й вона максимально заглиблюється до свого внутрішнього світу. Тим не менше, вважається, що темніше за все буває перед світанком, що й доводить настання п’ятого етапу. Чим швидше людина з втратою слуху минає четвертий рівень, тим менше плачевних наслідків випробує її психіка. Вхід в продуктивну стадію знаменує фінал боротьби й може настати зовсім несподівано.

Продуктивний етап. На заключному, п’ятому, етапі можна говорити про перспективи, що відкриваються перед людиною, що вже усвідомила й прийняла зниження слуху, що її спіткало. Цей час характеризується психологічною зрілістю і певним особистісним зростанням. Саме на п’ятому етапі людина ставить перед собою питання щодо того, що чекає її попереду і яким способом зробити так, щоб життя залишилося максимально яскравим, насиченим і наповненим приємними подіями.

При цьому людині обов’язково знадобиться стороння допомога, тому що осмислити реальний стан речей самостійно їй буде, ймовірно, не під силу. Підтримка та постійна участь фахівців і небайдужих людей, що надається на всіх чотирьох попередніх етапах, що відрізняються деструктивністю, складно переоцінити. Людину потрібно не просто переконати в реальності проблем зі слухом, але й надати їй вичерпну інформацію з приводу того, як можна впоратися з новим станом. Такий грамотний підхід дозволить уникнути безлічі неприємних моментів у подальшому.

Для досягнення цієї мети необхідно детально роз’яснювати суть питання, демонструвати людині результати різноманітних тестів і досліджень, підтримувати її на хорошому емоційному рівні й надавати допомогу в ліквідації конкретно взятих проблем. Найчастіше фахівці дають консультації не тільки тим, хто втратив можливість чути, але й їх родичам, тому що вони повинні знати, яких дій варто уникати, а які, навпаки, будуть корисними. Щира зацікавленість близьких людей в адаптації людини зі зниженим слухом до нових умов і до її реабілітації — необхідна умова для успішного проходження всіх перерахованих вище етапів. Переконаність в небайдужості родичів і друзів є запорукою відновлення соціального статусу і особистого життя.

Висновок. Необхідно зазначити, що згадані вище дії не мають жорсткої хронології. Кожна людина, яка втратила слух, проходить їх у різний час: у когось два етапи зливаються в один і минають майже непоміченими, а деякі, навпаки, довго перебувають в одній стадії, а потім важко і болісно переходять до наступної. Складність і тривалість цих п’яти етапів залежать від цілого переліку параметрів.

Грає роль і причина зниження слуху, і ступінь глухоти. Людина з сильною волею і духом, поза сумнівами, не буде надовго зупинятися на перших чотирьох етапах. Тоді як люди, чий дух в занепаді, не зможуть, не доклавши титанічних зусиль, впритул наблизитися до заключного етапу.

Реакція на події людини, у якої знизився слух, залежить також від індивідуальних особливостей особистості. Якщо в характері переважають сила духу, оптимізм і гармонія, то всі етапи усвідомлення глухоти пролетять незрівнянно м’якше і швидше. У той же час незрілим, схильним все ускладнювати людям, цей шлях здасться набагато більш важким і довгим.

Вік, під час якого настала втрата слуху, теж важливий. Вражаюче, але дітям пережити обмеження власних можливостей набагато простіше, ніж дорослим, до того ж у них швидше відбувається адаптація. Головна неприємність тут в тому, що втрата слуху в такому юному віці призводить до неможливості формування мовленнєвої функції.