У будь-якому суспільстві найвищою цінністю є людина і його життя. Кожен з нас – особистість з індивідуальними рисами, і це потрібно враховувати у вихованні та навчанні дитини. Особливо коли ця дитина народилася особливим, зі своїми «внутрішніми умовами».
Саме тому в педагогіці є поняття «діти з особливими освітніми потребами». Це учні, здібності яких відрізняються від встановленої норми. Це не означає, що вони не можуть успішно навчатися нарівні з усіма. Але це говорить про те, що при навчанні потрібно враховувати їх психофізичні особливості, надавати додаткову підтримку.
Навігація по сторінці:
Яскравий приклад дітей з особливими освітніми потребами – учні з порушеннями слуху. З одного боку, це нормальні діти, чий інтелект і здатність до навчання нічим не гірше здорових однолітків. З іншого – їм необхідна додаткова підтримка в навчанні.
Дітям з вадами слуху обов’язково потрібна слухомовна реабілітація. Це довгий і трудомісткий процес, який дозволяє їм розвиватися відповідно до свого віку. За реабілітацією варто звертатися в спеціальні центри, наприклад, в «Беттертон». Тут пропонується широкий спектр послуг для дітей з особливими освітніми потребами:
Корекційна робота з сурдопедагогом повинна бути багаторічною – тільки так можна домогтися успішних результатів в реабілітації. Завдяки цьому дитина буде розвиватися правильно, нічим не відстаючи від однолітків.
Чому ж це так важливо, і як слух впливає на розвиток? Давайте розберемося!
Звук – це коливання певної частоти, які виникають при зіткненнях і вібраціях різних предметів. Наприклад, звук людського голосу народжується завдяки вібрації голосових зв’язок. У музичних інструментів він генерується при коливанні струн (гітара, скрипка і т д), натягнутої шкіри (барабани), ударів молоточка про струни (піаніно, фортепіано, рояль).
Частота коливань відповідає за висоту звуку і виражається в герцах (число коливань за секунду). Сила звуку і дальність його чутності називається гучністю, яка виражається в децибелах.
Нашому погляду відкрито лише зовнішнє вухо – воно складається з раковини і слухового проходу, який закінчується барабанною перетинкою. За нею починається середнє вухо, що представляє собою порожнину з 3-ма кісточками, які з’єднані між собою в єдиний ланцюг. Від барабанної перетинки йде молоточок, потім – ковадло, і останнім – стремечко, яке пов’язане з овальним вікном. За ним починається внутрішнє вухо.
У людського внутрішнього вуха форма равлики, в ньому розташовуються волоскові клітини, і постійно переміщується рідина. Саме ці крихітні клітини відповідають за сприйняття звуків, тому їх часто називають слуховими рецепторами. Вловлюючи сигнал, вони з’єднуються зі слуховим нервом, який далі передає інформацію в мозок.
У корі і підкірковому шарі головного мозку розташовані слухові центри. Вони аналізує надходять звуки, визначають їх локалізацію, викликають асоціативний ряд. Саме слухові центри мозку відповідають за обробку звуку – вони дізнаються знайомі сигнали, інтерпретують їх, запам’ятовують почуте.
Слухові і асоціативні зони кори мозку розділені. Скроневі відповідають за координацію звуків з руховими і зоровими функціями. Асоціативні розташовані в півкулях і працюють над аналізом і інтеграцією інформації.
Сигнал, що надходить в вухо, проходить весь шлях від раковини до кори головного мозку. Він проходить по вушного каналу до барабанної перетинки, яка починає вібрувати. Її коливання передаються слуховим кісточках, які через овальне вікно передають імпульс в мембрану равлики. Це запускає процес переміщення рідини внутрішнього вуха і активізує волоскові клітини.
В результаті слухові рецептори равлики генерують електричні сигнали, які за допомогою слухового нерва транслюються в мозок. А там вже слухові центри аналізують сигнал, обробляють і інтерпретують його. Тобто, якщо говорити простіше, то чуємо ми не вухами, а мозком!
Коли людина починає чути гірше, то одне з двох: або у нього пошкоджено зовнішнє і середнє вухо, або внутрішнє. Перший випадок називається кондуктивной приглухуватістю і можна виправити. У другому ж доводиться мати справу з нейросенсорної приглухуватістю, з якої все дещо складніше. Вона пов’язана з поразки волоскових клітин, які не відновлюються.
Іноді причиною втрати слуху може бути пошкодження або запалення слухового нерва, який не може нормально передати сигнали в мозок. Також в ряді випадків туговухість пов’язана з ураженням мозкових центрів, що відповідають за слух. У будь-якому випадку, кожну туговухість потрібно ретельно обстежити і з’ясовувати причину.
В процесі діагностики розлади слуху визначаються пороги чутливості. Це значення гучності в децибелах, нижче якого людина не сприймає звук. Його визначають для кожного частотного діапазону, оскільки сприйняття на різних частотах може відрізнятися, а потім виводять середню величину. За міжнародними нормами мовним діапазоном вважається інтервал від 500 до 4000 Гц, а перевірка проводиться на 500, 1000, 2000 і 4000 Гц.
За підсумками діагностики визначають ступінь приглухуватості, всього їх 4.
Таблиця 1.
Слухове сприйняття при різних ступенях втрати слуху.
| ступінь приглухуватості | Середні пороги слуху | Сприйняття розмовної і гучного мовлення | Сприйняття шепітної мови |
| I | 26-40 дБ | 6-3 м | 2 м – біля вуха |
| II | 41 -55 дБ | 3 м – біля вуха | Ні – біля вуха |
| III | 56-70 дБ | гучна мова біля вуха | немає |
| IV | 71-90 дБ | крик біля вуха | немає |
| глухота | > 91 дБ | 0 | немає |
За часом розвитку глухота буває:
Коли у дитини легкі і середні порушення слуху, він сприймає звуки занадто тихо або нерозбірливо. В цьому випадку добре допомагає слуховий апарат, який підсилює гучність. Але якщо при важкій приглухуватості або глухоти пошкоджено велику кількість волоскових клітин, то потужності приладу для корекції може бути недостатньо. Це відбувається тому, що внутрішнє вухо не здатне генерувати електричні сигнали, необхідні для сприйняття мозком.
На думку відомого аудіолога Неймана, можливість розуміти мову у дітей залежить від того, на яких частотах у них втрачений слух. У зв’язку з цим він поділив дітей зі зниженим слухом на 4 групи:
Дітям 1 і 2 групи доводиться найскладніше. Вони чують лише грубі гучні низькочастотні звуки – удари барабана, гучний крик, шум транспорту. А ось у дітей 3-4 групи справи йдуть набагато краще – вони можуть на близькій відстані сприймати мову, музику, телефонний дзвінок. Тому з ними Сурдопедагог працювати простіше, і перспектив для формування мовних навичок у них набагато більше.
В цілому ж, фахівці центру «Беттертон» вважають, що кожен слабочуючих дитина має право на нормальний слух і гармонійний розвиток. Тому для кожного маленького пацієнта тут підбирають індивідуальні методи корекції приглухуватості. Також сурдологи центру проводять з дітьми заняття для поліпшення формування мови і когнітивних навичок.
Джерела:
https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/deafness-and-hearing-loss
http://www.zooeco.com/eco-eto/eco-etol-6-25.html
Порушення слуху є серйозною проблемою для мільйонів людей по всьому світу, оскільки створює перешкоди в…
Людям з порушеннями слуху дуже важливо жити повним життям та відчувати себе частиною соціуму. На…
Гіпертрофічний риніт – це хронічне запалення слизової оболонки носа, яке супроводжується аномальним розростанням та ущільненням…
Проблема втрати слуху є актуальною для мільйонів людей у всьому світі, оскільки суттєво обмежує спілкування…
Хордектомія – це хірургічне втручання, яке передбачає повне або часткове видалення голосових зв’язок. Ці структури…
Промивання носа – це процедура очищення носової порожнини від слизу, пилу, мікроорганізмів та алергенів за…