Вірогідно, що з еволюцією людини еволюціонують і технічні пристрої, якими вона себе оточує. Твердження справедливе й відносно слухових апаратів, спочатку примітивних, виконаних з рогів тварин і прикладених до вуха, потім більш складних і досконалих.
Особливий інтерес являє собою винахід, описаний в 1558 році італійським лікарем (а також філософом, алхіміком і драматургом) Джамбаттіста делла Порта в авторській книзі під назвою «Натуральна магія». Пристрій, схожий на вуха тварин, виготовлявся з дерева і слугував засобом для передачі звуку.
Однак це була далеко не перша спроба людини відновити здатність чути. Вже з початку XI століття так звані «слухові трубки» у вигляді воронки прикладалися до вуха для більш ефективної передачі звукових хвиль.
Наступний крок на шляху розвитку слухових апаратів зробив Томас Грейдон у 1880 р. Лікар явив світу пристрій для кісткової провідності «Депта Фоп», який за допомогою вібруючої діафрагми передавав звукові коливання до зубів, а вже звідти за рахунок кісткової провідності звук потрапляв у внутрішнє вухо.
Через 19 років Міллер Хатчисон представив світу перший слуховий апарат, який працює на електриці (батарейках Aкoulalion). Конструкція приладу включала до себе навушники і вуглецевий мікрофон.
Звичайно, далеко не відразу електричні слухові апарати стали зручними й мініатюрними. Перші з них, створені на початку XX століття, працювали за допомогою вакуумних трубок, що підсилюють звук. Їх істотним недоліком була громіздкість, а звідси й незручність.
Розміри слухових апаратів помітно зменшилися з початком використання транзистора. Це дозволило вбудовувати прилади навіть в оправу окулярів. Починаючи з другої половини XX століття апарати стали більш функціональними та складними.
На сьогодні рівень розвитку медичного обладнання дозволяє пропонувати величезну кількість найрізноманітніших слухових пристроїв, що відрізняються за способом розташування, розміром, кількістю опцій, способом оброблення звукових хвиль. Апарати можуть розташовуватися як повністю в слуховому каналі, так і складатися з зовнішньої та з’єднаної з нею внутрішньої частини.
Незважаючи на різноманітність моделей, всі вони мають основні технологічні елементи, за допомогою яких відбувається взаємодія слухової системи людини і зовнішніх джерел звуку. Основними з них є мікрофон, підсилювач і телефон. Величезна перевага сучасних пристроїв полягає в їх здатності зниження фонового шуму, доступності програмування під індивідуальну слухову проблему, можливості посилення саме тих частотних діапазонів, які є пріоритетними.
Крім цього, в сучасних пристроях можуть використовуватися системи мікрофонів, дія яких орієнтована в певну сторону або зона «зчитування» звуків охоплює весь простір навколо користувача. Спрямована орієнтація мікрофона дуже зручна під час бесіди. Також величезний плюс цифрових приладів полягає в можливості прямого підключення слухового апарата до джерела звукових сигналів.
Звертайтеся в цент слуху “Беттертон” де наші фахівці підберуть відповідну модель слухового апарату і зроблять всі налаштування, нададуть вичерпні відомості щодо догляду та експлуатації конкретної моделі
У ЛОР-практиці хвороби носа і приносових пазух є досить поширеними. Зазвичай вони розвиваються на тлі…
Задишка – це стан, при якому виникає ускладнене дихання, відчуття важкості у грудях або недостатньої…
Сьогодні пірсинг є досить популярним способом прикрашання тіла як серед жінок, так і серед чоловіків.…
Скарлатина – це гостре антропонозне інфекційне захворювання, що спричинене бактерією Streptococcus pyogenes, яка також відома…
Склерома – це інфекційна патологія, що вражає слизову оболонку верхніх дихальних шляхів. Вона проявляється специфічним…
У побутовій мові словом ангіна прийнято називати запалення мигдаликів та інших структур глотки. Медики для…