Згідно з актуальными дослідженнями, в Америці, наприклад, захворюванням Меньєра страждає 615 тисяч осіб, та більш ніж у 45 тисяч людей ця хвороба виявляється кожен рік. Напевно, багато хто з вас вперше чує про це захворювання, а можливо, хтось із вас безпосередньо зіткнувся з ним. Ця недуга носить ім’я відомого французького лікаря П. Меньєра. Її ознаки були описані ще в 1861 році, й до сьогодні хвороба є досить поширеною.
У лабіринті внутрішнього вуха розташований вестибулярний апарат, а також слухова система. Сам лабіринт складається з двох частин – кісткової та мембранозної. Остання частина містить спеціальну рідину – ендолімфу, служить для підтримки рівноваги, дає можливість людині чути звуки навколишнього середовища. При коливанні рідини в мозок надходять сигнали, що сповіщають про зміни положення людського тіла.
Як вважають фахівці, підвищена кількість ендолімфи провокує розширення лабіринту, іншими словами викликає його дилатацію. Дане явище називається ендолімфатичним гідропсом і часто є основною причиною виникнення захворювання. Тобто, в мембранозній частині утворюються мікророзриви й тріщини, що призводить до змішування ендолімфи з іншими рідинами, що знаходяться у внутрішньому вусі. Такі ситуації виникають рідко, але якщо це сталося, то у людини проявляються симптоми хвороби Меньєра.
Але, не дивлячись на те, що вчені знають, як протікає патологічний процес, справжню причину його виникнення досі визначити не вдалося. Залишається тільки зробити припущення, за яких саме причин людина стикається з таким серйозним захворюванням – це може бути вплив факторів навколишнього середовища, різних біологічних факторів, інфекцій або високого рівня шуму.
Основними ознаками хвороби є:
Вищеперелічені ознаки можуть виникнути абсолютно несподівано та проявлятися протягом кількох годин, при цьому людина може не відчувати інших проблем зі здоров’ям, за винятком легкої продроми, передхворобного періоду. Найбільш виражені симптоми – це сильне запаморочення, глухота й дзвін у вухах. Тривалість нападів, а також ступінь їх тяжкості, суто індивідуальні, тому передбачити, як саме буде протікати захворювання – неможливо.
Діагностика передбачає детальний збір анамнезу, а також проведення спеціального диференціального тестування. Постановка діагнозу – довгий і складний процес, особливо важко точно визначити захворювання, якщо спостерігаються симптоми не хрестоматійного характеру.
В першу чергу пацієнту потрібна консультація ЛОР-лікаря, а після вивчення історії хвороби та проходження тестування хворому належить пройти ще ряд складних досліджень, наприклад, часто є потреба в магнітно-резонансної томографії. Завдяки аудіометрії вдається оцінити ступінь приглухуватості. Не виключається також необхідність у глибокому обстеженні, що включає такі процедури, як слухова стволова відповідь (ABR-тестування), вестибулярне тестування й електрокохлеографія.
На превеликий жаль, сучасна медицина безсила в лікуванні хвороби Меньєра, але для тих, кому поставили такий діагноз, є й гарна новина – існує можливість контролювати напади, тим самим полегшуючи свій стан.
Що робити при появі симптомів захворювання? В першу чергу, слід подбати про зменшення ступеня гідратації організму, можливо це завдяки дотриманню певних дієт, заснованих на виключенні з раціону алкоголю, солі й кофеїну, а також вживання медикаментозних препаратів.
При тяжкій формі перебігу хвороби потрібно хірургічне втручання, але найчастіше в подальшому це призводить до повної втрати слуху. Тому такий спосіб застосовується у крайніх випадках, коли пацієнт має високий ступінь приглухуватості.
Якщо говорити про слухові апарати, то до недавнього часу при захворюванні Меньєра установка слухових апаратів була протипоказана. Головна небезпека полягала в можливих гучних звуках, які почує пацієнт, і які спровокують напад. Але зараз випускаються сучасні слухові апарати, що настроюються індивідуально, тому всі без винятку фахівці стверджують – носіння пристрою цілком безпечно для хворого. Часто хвороба має флюктуаційний характер, тому лікарі рекомендують установку цифрового СА, посилення якого можна налаштувати в залежності від ступеня й тривалості приглухуватості пацієнта.
Безумовно, такий діагноз засмучує, але, тим не менш, медицина не стоїть на місці, вже розроблені спеціальні медикаментозні препарати, що дозволяють приглушувати симптоми хвороби. Можливо, в недалекому майбутньому лікарі знайдуть спосіб повністю позбавити пацієнтів від такої важкої недуги.
Лікарі центрів “Беттертон” йдуть у ногу з розвитком технологій і слідкують за розвитком науки та медицини, тому завжди пропонують пацієнтам найбільш новітні методики лікування та реабілітації.
Порушення слуху є серйозною проблемою для мільйонів людей по всьому світу, оскільки створює перешкоди в…
Людям з порушеннями слуху дуже важливо жити повним життям та відчувати себе частиною соціуму. На…
Гіпертрофічний риніт – це хронічне запалення слизової оболонки носа, яке супроводжується аномальним розростанням та ущільненням…
Проблема втрати слуху є актуальною для мільйонів людей у всьому світі, оскільки суттєво обмежує спілкування…
Хордектомія – це хірургічне втручання, яке передбачає повне або часткове видалення голосових зв’язок. Ці структури…
Промивання носа – це процедура очищення носової порожнини від слизу, пилу, мікроорганізмів та алергенів за…